ДИСКУСІЙНІ ПИТАННЯ СУТНОСТІ ФІНАНСОВОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА ТА ПРОБЛЕМИ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ
Ключові слова:
фінансовий інструментарій, проєкти, державно-приватне партнерство, приватні інвестиції, бюджетна підтримка, інвестиційний дохід, соціально-економічні результатиАнотація
Вступ. Фінансова участь державних чи місцевих органів влади у проєктах державно-приватного партнерства здійснюється за допомогою відповідного інструментарію, який дає змогу створювати сприятливе середовище щодо залучення інвестицій приватного сектору для реалізації суспільно важливих інфраструктурних проєктів. Однак фінансовий інструментарій, який застосовують учасники партнерства у вітчизняній практиці, характеризується низькою фінансовою привабливістю для інвесторів через тривалий період реалізації, обмеженим рівнем прибутковості та високими ризиками на фінансовому ринку. Відтак актуальним є використання інноваційного фінансового інструментарію розвитку державно-приватного партнерства.
Мета – узагальнити наукові підходи до визначення сутності фінансового інструментарію державно-приватного партнерства та визначити проблеми їх ефективного використання в Україні.
Результати. Багатоаспектність трактувань дефініції “фінансові інструменти” дало змогу сформувати авторське тлумачення цього поняття, під яким розуміється засоби переміщення фінансових ресурсів від одних суб’єктів до інших задля реалізації пріоритетів фінансової політики держави та підприємницьких структур. Виокремлено види та складові фінансового інструментарію державно-приватного партнерства, а також встановлено проблеми їх використання у вітчизняній практиці внаслідок обмежувального характеру дії та прогалин у законодавстві.
Висновки. У вітчизняній практиці необхідними є вдосконалення існуючих та розроблення новітніх фінансових інструментів, спрямованих на поліпшення інноваційно-інвестиційного клімату в сфері державно-приватного партнерства. При цьому важливим є посилене державне сприяння розвитку фінансового інструментарію згаданого партнерства, яке має орієнтуватися на підвищення капіталізації проєктів ДПП.
Посилання
Аверкина М. Ф. Фінансові інструменти забезпечення стійкого розвитку міста. Економічні науки. Облік і фінанси. 2013. Вип. 10 (1). URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=ecnof_2013_10%281%29__3.
Власенко М. О. Проблема визначення поняття фінансового інструменту. Науковий вісник НГУ. 2011. Темат. вип. “Інновації і трансфер технологій”. С. 43–47.
Данькевич А. П. Фінансові інструменти: особливості визначення, класифікації та обігу. Наукові праці НДФІ. 2009. Вип. 1. С. 64–74.
Дегтярьова І. Б., Мельник О. І., Романченко Я. В. Економічні та фінансові інструменти забезпечення сталого регіонального розвитку: досвід ЄС. Mechanism of Economic Regulation. 2014. № 3. С. 18–27.
Коваленко Ю., Літвін Я. Фінансові інструменти, їх класифікації та напрями інноваційних розвідок. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2019. № 1 (17). С. 132–142.
Кучер Т. Л., Свірський В. С. Інноваційні фінансові інструменти: теоретичні засади процесу утворення. Інноваційна економіка. 2012. № 8. С. 248–251.
Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): навч. посіб. Київ: КНЕУ, 2002. 240 с.
Деркач М. І., Стукало Н. В. Сучасні детермінанти розвитку фінансових систем країн світу: монографія. Дніпропетровськ: ТОВ “Типографія Стиль”, 2008. 254 с.
Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти”, затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 559 від 30.11.2001 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1050-01#Text.
Примостка Л. О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти: монографія. Київ: КНЕУ, 2001. 263 с.
Поляк Н. П. Кредитні інструменти розвитку реальної економіки в Україні: дис. … кандидата економічних наук: 08.00.08 / ДВНЗ “Університет банківської справи”. Київ, 2016. 223 с.
Прокопенко В. Ю. Фінансово-кредитні інструменти на ринку нерухомості: дефініційні аспекти. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія економічна. 2014. № 1. С. 247–259.
Лысенков Ю. М., Фетюхина Н. В. Рынок ценных бумаг. Основные понятия и термины. Киев: Ин-т банкиров Украины, 1995. 168 с.
Унинець-Ходаківська В. П., Костюкевич О. І., Лятамбор О. А. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: навчальний посібник. Київ: ЦНЛ, 2009. 392 с.
Качула С. В. Вдосконалення державної фінансової політики підтримки публічно-приватного партнерства як інструменту соціального розвитку. Економічний вісник університету. 2018. Випуск № 36/1. С. 293–301.
Ткаченко Я. С. Інструменти фінансування інфраструктури: сучасні світові тенденції проектного фінансування. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2016. Вип. 19, Ч. 2. С. 144–147.
Мороз Н. М. Аналіз практики використання синдикативного кредитування в Україні. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. 2015. Вип. 5. С. 47–50.
Делмон Дж. Государственно-частное партнерство в инфраструктуре: практическое руководство для органов государственной власти. PPIAF, 2010. 154 с.
Майорова Т. В. Інвестиційний процес і фінансово-кредитні важелі його активізації в Україні: монографія. Київ: КНЕУ, 2013. 332 с.
Халл Дж. К. Опционы, фьючерсы и другие производные финансовые инструменты. 6-е изд. / Пер. с англ. Москва: Вильямс, 2007. 1056 с.
Верхола А. В., Дідик С. М. Інструменти гібридного капіталу та перспективи їх впровадження в Україні. Вісник Хмельницького національного університету. 2010. № 1., Т. 1. С. 132–135.
Гібридний капітал банку: світовий досвід, перспективи впровадження в Україні: науково-аналітичні матеріали. Вип. 13 / В. І. Міщенко, В. В. Крилова, В. В. Салтинський, О. Г. Приходько. Київ: Національний банк України. Центр наукових досліджень, 2009. 180 с.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які подають матеріали до наукового журналу Світ фінансів, погоджуються з наступними положеннями:
- Автори зберігають за собою всі авторські права й одночасно надають журналу право першої публікації на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал із зазначенням авторства та первинної публікації в даному журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження наукової статі у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати наукову статтю в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
