ЕКОЛОГІЧНІ ПОДАТКИ ТА ЕКОЛОГІЧНЕ ФІНАНСУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА ЄС

Анотація

Вступ. Перехід більшості країн світу до побудови вуглецево нейтральної еконо­міки до 2060 р. ставить перед українською владою завдання щодо прискореного ре­формування системи екологічного фінансування. Європейський Союз, до країн якого наша держава експортує значну частину своєї продукції, висуває високі екологічні ви­моги. Тому важливо вивчати досвід держав ЄС в цій сфері та запроваджувати кращі зарубіжні практики.

Мета – визначити проблеми екологічного оподаткування та фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища на рівні територіальних громад в Україні та розробити рекомендації щодо їх вирішення з урахуванням досвіду країн ЄС.

Методи. У дослідженні використано загальні та спеціальні методи, зокрема – ана­лізу та синтезу, індукції та дедукції, логічного узагальнення, абстрагування.

Результати. Проаналізовано структуру видатків Зведеного бюджету України на охорону навколишнього природного середовища за видами бюджетів. Визначено, що основними джерелами фінансування природоохоронних заходів є кошти державного та місцевих бюджетів, міжнародних організацій; кошти, отримані від оренди водних об’єктів, які розташовані в межах населених пунктів громад, та ін. Виявлено, що осно­вним джерелом надходжень фондів охорони навколишнього природного середовища (ОНПС) є екологічний податок, який не завжди використовують за цільовим призна­ченням. Досліджено досвід екологічного оподаткування в країнах ЄС та обґрунтовано шляхи його запровадження на рівні територіальних громад України.

Висновки. Використовуючи досвід країн ЄС, запропоновано: виокремити вуглеце­вий податок та використовувати надходження від нього на інвестиції у кліматичні про­єкти на місцевому рівні; в територіальних громадах впроваджувати співфінасування та приватно-публічне партнерство в екологічній сфері, надаючи відповідні фінансові стимули для підприємств та установ, а також фінансово заохочувати їх до проведен­ня енергозберігаючих заходів і зменшення викидів парникових газів; запровадити “зеле­ні” публічні закупівлі; для фінансування “зелених” проєктів на місцевому рівні використо­вувати місцеві “зелені” облігації.