СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОЇ КАРТИ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ
Анотація
Вступ. Декларування Цілей сталого розвитку та укладення Паризької угоди про зміну клімату докорінно змінили існуючі підходи до використання природних ресурсів, що зумовило становлення принципів формування безпечного та стійкого розвитку суспільства. Лінійна модель економіки вичерпує свій потенціал, обумовлюючи об’єктивну необхідність переходу до циркулярної економіки, яка базується на системному підході до ефективного використання ресурсів, продуктів та матеріалів, в яких закінчився термін експлуатації. Тобто їх не викидають, а переробляють, ремонтують або використовують повторно за допомогою циркулярних ланцюгів доданої вартості.
Мета – науково обґрунтувати стратегічні пріоритети та засоби реалізації Дорожньої карти інклюзивної циркулярної економіки України як однієї з моделей розширеного варіанта глобальної циркулярної економіки.
Результати. Відображено зв’язок між цілями сталого розвитку та можливостями формування циркулярного середовища в Україні на період до 2030 р., що є орієнтирами для розроблення проектів і нормативно-правових актів з метою забезпечення збалансованості економічного, соціального та екологічного вимірів сталого розвитку України. Акцентовано увагу на вирішенні питання споживання в циркулярному ланцюзі з урахуванням локального збору, створення фудхабів та аутсіті рециклінгу. Встановлено роль розширеної відповідальності за прийняття повернутих продуктів і відходів, що залишилися після використання таких продуктів виробниками, як необхідного елемента у формуванні циркулярної політики України. Виокремлено ключові бар’єри щодо розвитку в Україні циркулярного економічного середовища (відсутність експертного середовища; слабка законодавча база; відсутність законодавчого регулювання та лобізм з боку великих компаній; необізнаність у проблемах сортування сміття і в питаннях циркулярної економіки), базовані на міфах і реаліях функціонування ринку вторсировини в Україні. Розроблено Дорожню карту реалізації циркулярної економіки в Україні, з покроковим її впровадженням: визначення потенційного позиціонування країни у цій галузі; встановлення рівня амбіцій при узгодженій діяльності зацікавлених сторін та фокусування на спільному напрямку; визначення цільових галузей із зосередженням уваги на їх можливостях і галузевій готовності до циркулярної політики; пріоритетність та деталізація можливостей; кількісний вплив; визначення бар’єрів; формування інституційної структури.
Ключові слова
Повний текст:
>PDFПосилання
Мащенко С. О., Вовк М. С., Алієв Р. А. Теорія та методологія “зеленого будівництва”. Економічний простір. 2016. № 113. С. 220–230.
Орловська Ю. В., Яковишина Т. Ф. “Зелене” будівництво як складова політики ЄС щодо розвитку циркулярної економіки. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2016. Вип. 5 (05). С. 365–371.
Бабак А. В. Розширена відповідальність виробника за відходи упаковки. Упаковка. 2016. № 3. C. 47–49. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Upakovka_2016_3_19.
Балита В. Площа полігонів сміття в Україні як площа Кіпру. Zaxid-net. 2012. URL: http://zaxid.net/news/showNews.do?ploshha_poligoniv_smittya_v_ukrayini_yak_ploshha_kipru_ekspert&objectId=1272893. 2015. Вип. 3 (33).
Михайленко В. Звалища – виклик сталому розвитку. Віче. 2008. № 1052. URL: http://www.viche.info/journal/1052/.
Європа – від лінійної до циркулярної економіки. URL: http://ua.euronews.com/2015/12/04/from-a-linear-to-a-circular-economy.
OECD. Effective Carbon Rates. URL: http://oe.cd/ECRinterpretation.
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
ISSN 1818-5754 (print), ISSN 2415-3672 (online)
Західноукраїнський національний університет
© «Світ фінансів», 2004-2019