ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, ВІДМІННЕ ВІД ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Анотація

Вступ. Перехід від оподаткування нерухомого майна за площею до його оподаткування за ринковою вартістю передбачено Національною стратегією доходів до 2030 року. Проте відсутність в Україні достатніх передумов для такого переходу може ускладнити проведення реформи, актуалізувавши питання удосконалення чинного податку на основі площі.

Мета – проаналізувати проблеми в оподаткуванні нерухомого майна в Україні та визначити шляхи пом’якшення на основі використання досвіду ринкового калібрування неадвалорних майнових податків у країнах – нових членах ЄС.

Результати. На основі порівняльного аналізу встановлено відмінності моделі податку на нерухоме майно від моделі плати за землю, а також від неадвалорних податків у країнах – нових членах ЄС. Виявлено такі проблеми в оподаткуванні нерухомого майна: визначення бази податку виключно за площею нерухомості, яка не калібрується з використанням коригувальних коефіцієнтів; застосування пільги у вигляді зменшення бази податку, яка надається незалежно від рівня доходів платників і є різною для різних типів об’єктів житлової нерухомості, ставлячи в нерівні умови їх власників; визначення на законодавчому рівні лише максимальної ставки податку, що призводить до її надмірного заниження в окремих громадах; невикористання низкою територіальних громад права диференціювати податкові ставки залежно від місця розташування та типів об’єктів нерухомості.

Висновки. Доведено, що в Україні запроваджена найбільш архаїчна модель податку на нерухоме майно та обґрунтовано шляхи її удосконалення: перегляд підходів до надання податкової пільги; визначення на законодавчому рівні декількох ставок для різних категорій нерухомого майна, а також не лише верхньої, а й нижньої межі податкових ставок; запровадження коригувальних коефіцієнтів, які дають змогу відкалібрувати податок з урахуванням ринкових факторів.

Introduction. The transition from taxation of immovable property based on area to taxation based on market value is provided for in the National Revenue Strategy until 2030. However, the lack of sufficient preconditions for such a transition in Ukraine may complicate implementation of the reform, making the issue of improving the current tax based on area more relevant.

The purpose of the article is to reveal problems in immovable property taxation in Ukraine and identify ways to mitigate them based on the experience of market calibration of ad valorem property taxes in new EU member states.

Results. The following problems in immovable property taxation have been identified: determination of the tax base solely on the basis of the area of the property, which is not calibrated using adjustment coefficients; application of a tax relief in the form of a reduction in the tax base, which is granted regardless of the income level of taxpayers and varies for different types of residential property; the determination at the legislative level of only the maximum tax rate, which leads to its excessive underestimation in some communities; the failure of a number of local communities to use their right to differentiate tax rates depending on the location and type of immovable property.

Conclusions. It has been proven that Ukraine has introduced the most archaic model of immovable property tax, and ways to improve it have been substantiated: revising approaches to granting tax relief; establishing several rates for different categories of immovable property at the legislative level, as well as not only upper but also lower limits for tax rates; introduction of adjustment coefficients that will allow the tax to be calibrated taking into account market factors.