ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЗМІЦНЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ
Ключові слова:
соціальне забезпечення, соціальна стійкість, соціальні ризики, трансформація, цифровізація, система, соціальні послуги.Анотація
Вступ. Соціальне забезпечення є базовим механізмом управління соціальними ризиками, ключовим стабілізатором суспільних процесів. Однак виклики воєнного стану та масштабні руйнування соціальної інфраструктури актуалізують потребу в докорінній трансформації цієї системи у вітчизняних умовах. Комплексне оновлення її механізмів має стати основою для забезпечення довгострокової соціальної стійкості країни та її подальшого післявоєнного відновлення.
Мета – теоретично і концептуально обґрунтувати засади трансформації системи соціального забезпечення як базової інституційної передумови зміцнення соціальної стійкості суспільства в умовах сучасних викликів.
Результати. На основі узагальнення сучасних наукових підходів доведено, що цю категорію доцільно розглядати як динамічну спроможність соціуму протидіяти масштабним кризовим впливам на особистісному, груповому, інституційному та суспільному рівнях. З урахуванням глибокої регіональної диференціації наслідків війни для домогосподарств України обґрунтовано необхідність адаптації системи публічних фінансів до нових реалій через децентралізацію соціальних видатків та впровадження гнучких механізмів фінансування місцевих програм із урахуванням фінансово-економічного потенціалу та специфіки конкретних громад.
Запропоновано концептуальну модель трансформації системи соціального забезпечення, архітектура якої передбачає реформування ринку соціальних послуг, цифровізацію управління із посиленням адресності соціальної підтримки, а також комплексну реінтеграцію та розвиток людського капіталу задля підвищення самозарадності особи. Систематизовано ключові інституційні бар’єри на цьому шляху, до яких віднесено високу тінізацію доходів, неузгодженість інформаційних баз даних і реєстрів, правову неврегульованість новітніх форм зайнятості, ринкову непідготовленість комунальних надавачів соціальних послуг, кадровий дефіцит у громадах та стереотипне сприйняття бізнесом працівників старших вікових груп і осіб з інвалідністю. Визначено, що подолання цих обмежень потребує розробки прикладних фінансових моделей залучення приватного інвестиційного капіталу в соціальну сферу громад, зокрема шляхом впровадження ваучерного фінансування та механізму соціальних імпакт-облігацій.
Висновки. Доведено, що комплексна трансформація вітчизняної системи соціального забезпечення є ключовим інструментом зміцнення довгострокової соціальної стійкості суспільства. Практична реалізація запропонованої моделі та подолання ідентифікованих інституційних бар’єрів дасть змогу сформувати адаптивне фінансово-управлінське підґрунтя для післявоєнного відновлення і сталого соціально-економічного розвитку України.
Посилання
1. Global overview of social security reforms 2023–2025. URL : https://www.issa.int/analysis/global-overview-social-securityreforms-2023-2025.
2. Cacioppo J. T., Reis H. T., Zautra A. J. Social resilience: the value of social fitness with an application to the military. American Psychologist. January 2011. Vol. 66, No. 1. P. 43–51. DOI:10.1037/a0021419.
3. Qamar A. H. Social resilience: A critical synopsis of existing definitions. Corvinus Journal of Sociology and Social Policy. 2024. Vol. 15, № 1. P. 129–147. https://doi.org/10.14267/CJSSP.2024.1.6.
4. Keck M., Sakdapolrak P. What is social resilience? Lessons learned and ways forward. Erdkunde. 2013. Vol. 67, № 1. P. 5–19. DOI: 10.3112/erdkunde.2013.01.02.
5. Рейман Б., Рейман К., Сухий О., Пачковський Ю. Соціальна стійкість українського суспільства в умовах війни: історико-світоглядні виклики. Axis Europae. 2025. № 7. С. 126–145. DOI: 10.69550/3041-1467.7.333203.
6. Вольська О. М. Соціальна стійкість як елемент державної політики національної безпеки України. Наукові перспективи. 2025. № 12. С. 75–83. https://doi.org/10.52058/2708-7530-2025-12(66)-75-83.
7. Запорожець Т. Соціальна стійкість як ключовий чинник національної безпеки України в умовах війни. Виклики національній безпеці України: соціальний вимір : матеріали круглого столу (11 листопада 2025 р., Київ). Київ, 2025. С. 31–33.
8. Лібанова Е. Резильєнтність соціоекономічної системи України до шоків, спричинених війною: специфіка формування і реагування. Демографія та соціальна економіка. 2024. № 4. С. 3–23. https://doi.org/10.15407/dse2024.04.003.
9. Libanova E. M., Khvesyk M. A., Hutorov A. O., Gutorov O. I., Yermolenko O. A. Synergistic approach to the resilience management of socio-ecological and economic development of Ukraine. Науковий вісник Національного гірничого університету. 2025. № 3. P. 192–200. https://doi.org/10.33271/nvngu/2025-3/192.
10. Назаров М. С. Соціальна стійкість як ресурс для післявоєнного відновлення територіальних громад в Україні. Політикус. 2023. Вип. 3. С. 35–38. https://doi.org/10.24195/2414-9616.2023-3.6.
11. Внутрішньо переміщені особи. ДП “Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України”. URL : https://www.ioc.gov.ua/analytics/dashboard-vpo.
12. Інвалідність та соціально-економічна мобільність в Україні. Національний інститут стратегічних досліджень. URL : https://niss.gov.ua/doslidzhennya/sotsialna-polityka/invalidnist-tasotsialno-ekonomichna-mobilnist-v-ukrayini.
13. Видатки. Open budget. URL : https://openbudget.gov.ua/national-budget/expenses?class=functional&view=table.
14. Бюджетна декларація на 2027–2029 роки. Міністерство фінансів України. URL : https://mof.gov.ua/uk/budget_declaration_for_20272029-938
15. MICS Україна 2025–26. Статистичні огляди ключових результатів. Попередня версія. Державна служба статистики України. 2026. URL : https://stat.gov.ua/sites/default/files/2026-06/mics_ukraine_2025-26_snapshots_ua_june_2026.pdf.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які подають матеріали до наукового журналу Світ фінансів, погоджуються з наступними положеннями:
- Автори зберігають за собою всі авторські права й одночасно надають журналу право першої публікації на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал із зазначенням авторства та первинної публікації в даному журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження наукової статі у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати наукову статтю в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).





