СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОЇ КАРТИ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

Анотація

Вступ. Декларування Цілей сталого розвитку та укладення Паризької угоди про зміну клімату докорінно змінили існуючі підходи до використання природних ресурсів, що зумовило становлення принципів формування безпечного та стійкого розвитку сус­пільства. Лінійна модель економіки вичерпує свій потенціал, обумовлюючи об’єктивну необхідність переходу до циркулярної економіки, яка базується на системному підхо­ді до ефективного використання ресурсів, продуктів та матеріалів, в яких закінчився термін експлуатації. Тобто їх не викидають, а переробляють, ремонтують або вико­ристовують повторно за допомогою циркулярних ланцюгів доданої вартості.

Мета – науково обґрунтувати стратегічні пріоритети та засоби реалізації Дорож­ньої карти інклюзивної циркулярної економіки України як однієї з моделей розширеного варіанта глобальної циркулярної економіки.

Результати. Відображено зв’язок між цілями сталого розвитку та можливостями формування циркулярного середовища в Україні на період до 2030 р., що є орієнтирами для розроблення проектів і нормативно-правових актів з метою забезпечення збалан­сованості економічного, соціального та екологічного вимірів сталого розвитку України. Акцентовано увагу на вирішенні питання споживання в циркулярному ланцюзі з ура­хуванням локального збору, створення фудхабів та аутсіті рециклінгу. Встановлено роль розширеної відповідальності за прийняття повернутих продуктів і відходів, що залишилися після використання таких продуктів виробниками, як необхідного елемен­та у формуванні циркулярної політики України. Виокремлено ключові бар’єри щодо роз­витку в Україні циркулярного економічного середовища (відсутність експертного се­редовища; слабка законодавча база; відсутність законодавчого регулювання та лобізм з боку великих компаній; необізнаність у проблемах сортування сміття і в питаннях циркулярної економіки), базовані на міфах і реаліях функціонування ринку вторсировини в Україні. Розроблено Дорожню карту реалізації циркулярної економіки в Україні, з по­кроковим її впровадженням: визначення потенційного позиціонування країни у цій галузі; встановлення рівня амбіцій при узгодженій діяльності зацікавлених сторін та фокусу­вання на спільному напрямку; визначення цільових галузей із зосередженням уваги на їх можливостях і галузевій готовності до циркулярної політики; пріоритетність та деталізація можливостей; кількісний вплив; визначення бар’єрів; формування інститу­ційної структури.