РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У РОЗВИТКУ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Ключові слова:
державне регулювання, фінансовий ринок, ринок цінних паперів, мегарегулятор, крос-секторальний нагляд, саморегулюючі організаціїАнотація
Вступ. Питання державного регулювання ринку цінних паперів є вкрай необхідним і важливим процесом як для світової економіки в цілому, так і для України зокрема.
Мета – обґрунтувати підходи до регулювання вітчизняного ринку цінних паперів та пошуки шляхів його вдосконалення.
Результати. Обґрунтовано, що механізм державного регулювання ринку цінних паперів значною мірою визначає модель державного регулювання усього фінансового сектору країни. Аргументовано, що проблема регулювання фінансового ринку полягає у встановленні взаємозв’язку між банківським сектором і всім фінансовим ринком. У зв’язку з цим в науковий обіг введено спеціальні терміни – “мегарегулювання” або “крос-секторальний нагляд і регулювання фінансового ринку” для інтегрованого нагляду за фінансовим сектором, що полягає в можливості здійснення крос-секторального, інтегрованого нагляду за всіма секторами фінансового ринку, розробці та застосовуванні єдиних стандартів і технологій регулювання та нагляду за різними видами фінансових організацій.
Визначено, що для українського ринку цінних паперів характерне саморегулювання, яке, як і державне регулювання, дотримується цілей і принципів діяльності, що полягають у забезпеченні стабільності фінансового ринку, захисті інтересів усіх учасників фінансового ринку та зменшенні ризиків діяльності.
Висновки. Дослідивши основні підходи до регулювання ринків цінних паперів у різних країнах, запропоновано впровадження у національну практику мегарегулятора, оскільки перехід до мегарегулювання є основною сучасною тенденцією реформування фінансового регулювання.
Посилання
Адаменко І. П., Селіверстова Л. С. Особливості розвитку фінансового ринку України. Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 9. С. 13–17.
Стадницька О. М. Наукове узагальнення державного регулювання ринку цінних паперіву зарубіжних країнах як досвід для України. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки. 2015. Вип. 15. Ч. 3. 2015. С. 54–56.
Селіверстова Л. С. Особливості функціонування фінансових систем в зарубіжних країнах. Економіка і держава. 2018. № 3. С.14–16.
Мегарегулятор: взаимодействие с кредитными организациями и финансовым рынком / под ред. д-ра экон. наук, проф. Г. Н. Белоглазова, д-ра экон. наук, проф. Н. П. Радковской. Санкт-Петербург: Изд-во СПбГЕУ, 2014. С. 9.
Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” № 448/96-ВР від 20.08.2010 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=448%2F96-%E2%F0.
Буклемишев О. В., Данилов Ю. А., Кокорев Р. А. Мегарегулятор как результат эволюции финансового регулирования. Вестник Московского университета. Серия: Экономика. 2015. № 4. С. 52–74.
Лосева Н. А., Козлов А. Н. Мегарегулятор – мировая тенденция или национальный подход. Аудитор. 2014. № 3 (229). С. 44.
Офіційний сайт Євростат URL: https://ec.europa.eu/eurostat/data/database.
Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” №3480-15. URL: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3480-15&p=1283843305065143.
Німкович А. І. Саморегулівні організації, як елемент інфраструктури ринку цінних паперів України. Економічний простір. 2018. № 137. С. 68–79.
Біловус Т. В. Дослідження моделей регулювання ринків цінних паперів. Економiка I органiзацiя управлiння. 2017. № 2 (26). С. 132–140
Трансформація фінансового посередництва в сучасній економіці: монографія / кол. авт. ; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Н. В. Ткаченко. Київ: УБСНБУ, 2015. 667 с.
Ткаченко Н. В. Базові підходи до формування системи пруденційного регулювання діяльності страхових компаній. Світ фінансів. 2011. № 3. С. 86–94.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які подають матеріали до наукового журналу Світ фінансів, погоджуються з наступними положеннями:
- Автори зберігають за собою всі авторські права й одночасно надають журналу право першої публікації на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал із зазначенням авторства та первинної публікації в даному журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження наукової статі у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати наукову статтю в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
