УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНІМ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ УКРАЇНИ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ТА ПАНДЕМІЧНИХ ШОКІВ

Анотація

Вступ. В статті проаналізовано наслідки впливу пандемії COVID-19 на макроекономічну динаміку та стан зовнішнього державного боргу. Визначено головні причини зростання дефіциту Державного бюджету України та доведено необхідність підвищення ефективності політики управління зовнішнім державним боргом в контексті мінімізації бюджетного дефіциту.

Акцентовано увагу на ситуативності та розбалансованості політики управління зовнішнім державним боргом України. Обґрунтовано, що відсутність чітких стратегічних цілей економічного розвитку держави призвело до зростання вартості обслуговування зовнішнього державного боргу, підвищення вартості його залучення та зменшення строковості. Також доведено, що відсутність стратегії на фоні низького рівня узгодженості фіскально-бюджетної, боргової і грошово-кредитної політики є головними причинами неефективної конверсії зовнішнього державного боргу, адже основні суми зовнішніх державних запозичень спрямовуються не на фінансування розвитку економіки, а на фінансування споживчих видатків державного бюджету і на погашення старих боргів.

Мета – вивчити теоретичні засади та узагальнити практичні аспекти боргової політики держави в умовах пандемії COVID-19 для формування стратегії і тактики управління зовнішнім державним боргом України в контексті соціально-економічних викликів та пандемічних шоків.

Результати. На основі аналізу основних макроекономічних тенденцій в Україні та визначення проблем зовнішньої заборгованості запропоновано новітню парадигму політики управління зовнішнім державним боргом, суть якої полягає у підпорядкуванні боргової політики тактичним і стратегічним цілям розвитку національної економіки в умовах економічних та пандемічних загроз, реалізації програмних напрямів взаємоузгодженості фіскально-бюджетної, боргової та грошово-кредитної політики, а також в досягненні ефективної конверсії зовнішніх державних запозичень у стимулювання економічного розвитку. Запропоновано використання програмно-цільового методу політики управління зовнішнім державним боргом, який передбачає залучення коштів від міжнародних організацій виключно для фінансування конкретних державних програм. Наголошено на необхідності підвищення ефективності конверсії зовнішніх державних позик для фінансування капітальних інвестицій з державного бюджету, що дасть змогу використати зовнішньо-борговий потенціал для стимулювання економічного розвитку України.