ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ АСИМЕТРІЙ ФІСКАЛЬНОГО ПРОСТОРУ ДЕРЖАВИ

Анотація

Вступ. Сучасні тенденції функціонування економічної системи держави характеризуються багатогранністю її складових, динамічною структурою еволюції та певною розбалансованістю, що спричинюється перманентними кризовими явищами, підвищеними економічними, політичними, культурними, екологічними ризиками, а також значним суспільним напруженням. При чому наслідки від зазначених чинників можуть бути непередбачуваними для країн з різним рівнем розвитку. Однією з найбільш суперечливих проблем у царині відповідних досліджень є тема асиметрій фіскального простору, яка торкається багатьох сфер суспільного життя. Водночас означення асиметрій науковці часто використовують як синонім до понять регіональної чи міжгалузевої розбалансованості національної економіки, деструкції економічних чи соціальних процесів, тоді як їх наявність – явище природне й об’єктивне, а питання деструкційного розвитку пов’язане радше з некомпетентністю використання асиметрій у спробах збалансування й покращення соціально-економічної ситуації у державі.

Мета – науково обґрунтувати суть дефініції “асиметрії фіскального простору”, визначити ключові поняття фіскальної теорії, спростувати дуалістичний характер їх змісту.

Результати. Вивчено теоретичні підходи зарубіжних та українських науковців у сфері асиметрій, здійснено детальний аналіз робіт, на основі чого запропоновано авторське визначення дефініції “асиметрії фіскального простору”. З’ясовано їх вплив на формування оптимальної податкової системи.

Висновки. Фіскальний простір під систематичним впливом асиметрій, пов’язаних з низкою внутрішніх та зовнішніх чинників, зазнає певних неузгодженостей, які по-різному впливають на суспільний розвиток. Важливим аспектом цього параметру є визначення причин виникнення та ідентифікація досліджуваних розбіжностей з метою здійснення ефективного управління фіскальними інструментами, зокрема асиметріями фіскального простору, задля мінімізації ризиків, розбалансованості та хаотичності економічного розвитку, а також зменшення рівня соціального напруги.