ФІНАНСУВАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ В УМОВАХ КРИЗОВОЇ ЦИКЛІЧНОСТІ

Анотація

Вступ. Філософія державної політики України має бути скерована на розвиток економічного потенціалу нації та її добробут, здатність економіки ефективно використовувати та відновлювати трудові ресурси. Тому подальша модернізація фінансування трудових ресурсів потребує узгодження економічних інтересів його учасників і розвитку соціуму у контексті сприяння створенню нових робочих місць, зростання ділової активності та підвищення рівня і якості життя населення.

Мета – розкрити концептуальні засади фінансування трудових ресурсів в умовах кризової циклічності та окреслити доцільності застосування публічно-приватних програм для формування належного рівня економічного стимулювання і соціальної підтримки працюючих.

Результати. Обґрунтовано сутність фінансування трудових ресурсів у межах інституційного, діалектичного, відтворювального та системного підходів з урахуванням особливостей розвитку ринку праці. Проаналізовано економіко-соціальні засади підвищення відповідальності й довіри між державою і громадянами в умовах кризових явищ, зокрема активізацію державного стимулювання впливу на зайнятість шляхом повного або часткового субсидування створення нових робочих місць на підприємствах. Констатовано суттєве скорочення кількості економічно активного населення, в тому числі зайнятих та безробітних. Наголошено, що на таку ситуацію вплинули негативні тенденції демографічного розвитку: старіння населення, зростання смертності, депопуляція, деформація статевовікового складу, міграційний відплив працездатних громадян за межі регіону.

Висновки. В ринковій економіці фінансування трудових ресурсів доцільно досліджувати з точки зору сукупності взаємопов’язаних елементів та підсистем (організаційно-технічної, управлінської, технологічної, нормативно-правової), які націлені на підвищення ефективності процесу фінансування за системних змін зовнішнього середовища, зокрема з урахуванням кризової циклічності. Визначено основні складові державної програми розвитку трудових ресурсів. Для відновлення трудових ресурсів запропоновано застосовувати публічно-приватні програми, що надають можливість сформувати належний рівень фінансового стимулювання і соціальної підтримки працюючих. Публічно-приватні програми потрібно структурувати залежно від рівня суб’єкта та обраних засобів й інструментаріїв матеріального стимулювання й нематеріального заохочення працівників, покращення їх фахових компетенцій і професійних здібностей.