РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ТА КЛЮЧОВІ ЗАВДАННЯ

Анотація

Вступ. В умовах сьогодення перед Україною гостро постало питання гарантування належного рівня соціального забезпечення своїх громадян на фоні їх зубожіння та масового переміщення, стрімкого зростання цін та кількості тих, хто втратив роботу і житло. Важливою компонентою системи соціального захисту населення є соціальне страхування. Саме воно передбачає отримання застрахованими особами різних соціальних виплат у разі настання певних негативних подій, спричинених соціальними ризиками. У цьому контексті актуалізується питання підвищення ефективності функціонування й дієвості системи соціального страхування в рамках оцінки проблемних аспектів та ключових завдань подальшого її реформування.

Мета – проаналізувати основні засади реформування системи соціального страхування в Україні у контексті покращення рівня життя населення та убезпечення його від нових соціальних потрясінь і загроз. Виявити проблемні аспекти, які супроводжують означені зміни. Окреслити перспективні напрямки подальшого удосконалення вітчизняної системи соціального страхування для гарантування кожній застрахованій особі ефективного страхового захисту та достойного фінансового забезпечення й підтримки.

Результати. З’ясовано, що соціальне страхування є свідченням соціальності будь-якої держави, яка визнає домінантність соціальних цінностей, дбає про своїх громадян і дотримується задекларованих соціальних стандартів. Аргументовано, що соціальні виклики, які супроводжують суспільні трансформації в країні, посилені АТО, пандемією та повномасштабною війною, обумовили потребу в ефективному соціальному забезпеченні громадян, підґрунтям якого є саме соціальне страхування. Показано, що за роки свого існування система соціального страхування зазнала чимало змін. Здійснено критичний аналіз основних реформ, які більшою мірою торкнулися сфери пенсійного забезпечення населення та системи охорони здоров’я, реорганізації фондів соціального страхування. Доведено, що означені трансформації не дали бажаного результату, а соціальні проблеми лише збільшуються. Окреслено, що важливими детермінантами забезпечення ефективності подальшого реформування системи соціального страхування є: гнучкість й адаптивність системи, її здатність підлаштовуватись під умови сьогодення; забезпечення ефективного управління фінансовими ресурсами фондів соціального страхування, забезпечення їх бездефіцитності; системність проведення удосконалень та їх відповідність міжнародним стандартам і соціальним гарантіям; глибоке усвідомлення працівниками та роботодавцями необхідності вести трудову діяльність чесно та відкрито.

Висновки. За результатами дослідження констатовано, що основною організаційно-правовою формою соціального забезпечення є соціальне страхування в рамках підтримки та матеріального стимулювання економічно активних громадян і поліпшення фінансового становища незахищених верств населення. Перспективність реформування системи соціального страхування в Україні залежить від ефективної співпраці держави, роботодавців та працюючих осіб у форматі відкритого діалогу та соціальної відповідальності сторін за досягнення бажаного результату –  підвищення рівня соціальних стандартів та якісного соціального захисту громадян, активізації трудової діяльності та подолання соціальних потрясінь.