ПИТАННЯ ДОГМАТИЗМУ ТА ОРТОДОКСІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ФІНАНСОВОЇ НАУКИ

Анотація

Вступ. Фінансова наука в Україні досі характеризується дотриманням низки базисних догматичних положень, успадкованих від радянської фінансової школи, які не підтверджені розвитком західної економічної теорії та сучасною практикою. В основі такого ортодоксального підходу лежить марксистсько-ленінська доктрина, що свідчить про нереалізовану декомунізацію вітчизняної фінансової науки.

Мета – критична оцінка догматичних основ ортодоксального підходу через призму їх відповідності економічним реаліям і розвитку фінансової науки Заходу.

Методи. У дослідженні використано методи абстрагування, порівняння та логічного аналізу.

Результати. Піддано критиці унітаристський погляд на фінанси, який поєднує публічні, корпоративні та персональні фінанси у єдину категорію і спільну науку. Зазначено, що дивергенція наукових і освітніх напрямків фінансів господарських структур та суспільних фінансів була здійснена західною економічною думкою ще на початку ХХ ст. Доведено, що визначення категорії “фінанси” через концепт відносин не дає змоги повністю розкривати їх суть, акцентує увагу лише на окремих аспектах цього феномену. Розкрито обмеженість ортодоксального підходу до визначення ролі фінансів на етапах суспільного відтворення, оскільки він не враховує стадії виробництва та споживання. Вказано на переваги підходу фінансової науки Заходу в результаті комплексного дослідження суспільного виробництва благ і послуг, перерозподілу доходів між індивідами, фіскального обміну податків на блага й аналізу корисності від їх споживання. Наголошено на необхідності зміни парадигми погляду на фінансову проблематику з державоцентризму (з позицій “об’єктивних” потреб держави), на переважно індивідуалістичний підхід, людиноцентризм західної фінансової думки. Критично оцінено ортодоксальне трактування функцій суспільних фінансів. Виокремлено дві ключові риси суспільних фінансів: обмінну та перерозподільчу. А також їх функції: алокації ресурсів у суспільний сектор із подальшим зворотним поверненням вартості у вигляді вироблених суспільним сектором благ; перерозподілу доходів, здійснюваному за допомогою трансфертів і перерозподільчих ефектів внаслідок невідповідності фіскальних внесків індивідів отриманій ними вигоді.

Перспективи. На часі – необхідність подальшого здійснення кроків щодо перегляду ортодоксальної концептуальної основи та взяття на озброєння світоглядних установок фінансової думки Заходу.